Мета повноцінного літературного перекладу полягає в точному й правильному відтворенні змісту та форми оригіналу засобами іншої мови. Через відмінності у структурі української та іноземної мов часто доводиться вдаватися до замін та відступів від оригіналу. Усі ці заміни зумовлені необхідністю дотримання норм української мови.
Ще Петро I вимагав: «… дабы внятнее перевесть … не надлежит речь от речи хранить в переводе, но точию, сенс выразумев, на своем языке уже так писать, как внятнее может быть». Правда, як не дивно, але в цій його фразі якраз і проглядається безсумнівне копіювання структури німецької мови, в якій присудок часто опиняється на останньому місці в реченні, що для російської мови нехарактерно.
Як же можна «зрозуміти сенс (значення)» перед тим, як правильно передати його своєю рідною мовою? Це не становить жодних проблем для професійного перекладача, який досконало знає іноземну мову. Але це головний біль для людини, яка починає вивчати мову. Сам собою напрошується проста відповідь: треба перекласти кожне слово («выразуметь» зміст кожного слова), розставивши їх точно так само, як в оригіналі (з метою «выразуметь» зміст кожного речення). І сподіватися, що ми після цього щось зрозуміємо. На жаль, такі надії часто не виправдовуються, новачкові таке завдання, як правило, не під силу. Тому йому зазвичай пропонується довга і нудна процедура – поетапне вивчення граматичних правил для того, щоб він міг бачити в ланцюжку перекладених слів зрозуміле висловлювання. У результаті вивчення мови розтягується на багато років.
А що станеться, коли ми додамо до іноземного тексту підрядковий переклад із системним дослівним перекладом, у якому робота з перетворення ланцюжка перекладених слів на зрозуміле висловлювання вже виконана? У цьому випадку новачок отримує можливість входити в чужу мову, оминаючи старанне вивчення граматики. Адже необхідне для розуміння зв’язування слів вже здійснено у зрозумілій україномовній копії іноземної мови.
Іншомовна граматика вже міститься в підрядковому перекладі, який системно копіює іноземну мову. Саме граматика забезпечує правильне з точки зору носія іноземної мови поєднання слів у висловлюванні. Напрошується висновок — якщо це так, то, можливо, іноземну граматику буде легше вивчати, користуючись дослівними копіями іноземних текстів рідною мовою?
В історії перекладу можна знайти методи навчання іноземним мовам, в яких досить широко використовувався дослівний переклад. Серед них методи Гамільтона, Туссена і Лангеншейдта, Буцкамма, Іллі Франка та ін. Але, наскільки нам відомо, такий підхід поки що ніким не застосовувався систематично і послідовно. Мабуть, причина полягає в тому, що згідно з загальноприйнятою думкою, дослівний переклад повинен закінчуватися там, де починається порушення правил рідної мови. Як тільки «дослівний перекладач» натрапляє на щось, що порушує норми рідної мови, він одразу ж шукає адекватну заміну. Тоді, наприклад, такі фрази як “I am explaining” він перекладає як «Я пояснюю (зараз)». Такий собі «дослівний недопереклад» або «не зовсім дослівний переклад», що іноді ставить у глухий кут тих, хто тільки починає вивчати мову.
Системний же дослівний переклад виглядає так: «Я є пояснюючим». Звучить не по-українськи, але зміст висловлювання цілком зрозумілий. Кожному англійському слову відповідає українське слово, причому кожне це слово представлено тією ж частиною мови, що й відповідне слово оригіналу, порядок слів дотримується, а загальні для обох мов граматичні категорії (число, особа, час тощо) відтворюються україномовними засобами. Якщо ж граматичні категорії оригіналу не мають відповідності в українській мові, вони створюються штучно. Наприклад, такої категорії, як розряд англійського дієслова, в українській мові немає. У цьому випадку україномовними засобами створюємо штучні форми для різновидів розряду (їх чотири), які копіюють форми оригіналу:
1. I explain – Я пояснюю
2. I am explaining – Я є пояснюючим
3. I have explained – Я маю поясненим
4. I have been explaining – Я маю перебуваємим пояснюючим
Маємо цілком зрозумілі україномовні копії англійських форм. Їм надається те саме значення, що й у оригіналу. Ми так не говоримо, так говорять вони. Але, як бачите, щоб відтворити їхню мову україномовними засобами, доводиться відходити від норм української мови.
Отже, системний дослівний переклад відрізняється від традиційного дослівного перекладу тим, що в ньому повністю відмовляються від заміни фрагментів мовлення, необхідних для того, щоб зберегти норми української мови (за винятком ідіом). Замість цього проводиться систематична заміна іншомовних маркерів, що кодують частини мови та граматичні категорії, на відповідні україномовні маркери (позначені у наведеному вище прикладі червоним кольором), що й забезпечує зрозуміле сприйняття іншомовного мовлення.
І, звичайно ж, для адекватного сприйняття сенсу, закладеного в оригінальному тексті, дослівний переклад необхідно обов’язково підкріплювати літературним перекладом, який передає дух, а не букву викладеного.
P.S. На жаль, такий підхід до вивчення мов з незрозумілої причини натрапляє на агресивне неприйняття, головним чином, з боку викладачів.